Харківський юридичний інститут імені Ф. Е. Дзержинського (нині — Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого) Юридичний факультет, випуск 1970 року
Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю: Київська обласна КДКА, № 453/10 від 28.07.1994 р.
Професійний досвід у галузі права — 50 років.
Його суддівська кар’єра охоплювала десятиліття: від перших років народним суддею — до посади голови народного районного суду в Київській області. Він розглядав справи, яких уникали інші. У його залі не було шуму — тільки закон. Принциповий, точний, незламний — він формував вироки, за якими стояла відповідальність не лише правова, а й людська.
Він працював, поки дихав — без знижок на вік, без самопоблажливості. У його аргументах не було втоми. У його судових позиціях — жодної тріщини. Це був професіонал старої школи, який тримав лінію, коли інші мовчали.
У радянські часи суддя мав силу. І якщо ця сила не переходила в жорстокість — це було рідкістю. Мій батько був саме таким: твердим, але справедливим. Принциповим, але людяним. Його зала суду була місцем, де слова не піднімалися голосом — там говорили формулювання. Він ухвалював вироки в справах, де інші боялись брати відповідальність. І завжди — виважено, без демонстрації. Його жорсткість була спокійною. Його рішення витримували будь-який тиск — і залишались рішеннями.
Після завершення суддівської кар’єри він продовжив працювати у в системі виконавчої влади, керував юридичними департаментами підприємств аграрного сектору, а згодом — у Верховній Раді України.
Його аналітична точність, логіка, глибина мислення, вміння бачити не поверхню, а суть — були цінністю для всієї системи та впливали на законотворчі процеси. Його поважали навіть ті, хто з ним не погоджувався.
У 1994 році він отримав адвокатське свідоцтво і практикував безперервно до останнього дня життя.
Не доживши пів року до 80-річчя, він вів справи з тією ж точністю й холодною ясністю, що й десятиліттями раніше. Його фінальна адвокатська справа за кілька днів до смерті — особливо тяжкий кримінальний злочин, в якому звинувачувався його клієнт, завершився виправдувальним вироком для клієнта. Рішення, винесене завдяки його аргументам, його логіці, його правовій непохитності.
Це був не просто останній процес. Це був фінальний професійний акт Майстра, який працював до кінця — без помилок, без пауз, без права на слабкість.
Він був більше, ніж батько.
Він був основою. Мої принципи — від нього. Моя жорсткість, моя незламність, моя здатність тримати удар і йти до кінця — це все з його школи. Він передав мені не просто професію, а кістяк. Те, на чому стоять не компанії — на чому стоять покоління.
Він не просто дав напрям компанії — він працював разом зі мною, був поруч на старті, формував мене як правницю без пафосу, але з граничною вимогливістю.
Сімейна традиція — це не сентимент. Це коли ти щодня заходиш в офіс, стоїш перед складною справою — і знаєш, як діяти, бо в тобі закладений хребет, який не ламається. І я не зламаюсь. Бо він — був саме таким.
Його ім’я — це більше, ніж профайл на сайті. Це моя кров, моя лінія, моя сила. І компанія тримається на цьому так само, як я.
Він заклав фундамент. Я — підняла опори, що тримають фортецю. Фортецю, здатну вистояти під будь-яким тиском. Тут немає випадкових — лише ті, хто тримає рівень.